SpaceX

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
SpaceX
Логотип
Зображення
Галузь промисловості авіакосмічна промисловістьd і Космічна промисловість
Дата створення / заснування 14 березня 2002[1]
Засновник Ілон Маск
Виконавчий директор Ілон Маск
Головний операційний директор Гвен Шотвелл
Голова Гвен Шотвелл
Держава Flag of the United States.svg США[2]
Організаційно-правова форма Delaware corporationd і приватна компанія
Власник Ілон Маск
Є власником Стартовий комплекс SpaceX
Розташування штаб-квартири Готорн і Каліфорнія
Кількість працівників ▲8000 осіб (травень 2020)
Продукція Autonomous spaceport drone ship, Draco, SpaceX Dragon, Falcon, Kestreld, Merlin, Octagrabberd[3], Raptor, Starhopperd і SuperDraco
Гештеґ SpaceX
Інвестор Draper Fisher Jurvetsond[4], Scott Banisterd[4], Founders Fundd[4], Rothenberg Venturesd[4], Threshold Venturesd[5], Google[5], Baillie Giffordd[5], Fidelity Investments[5], Ілон Маск[5] і Craft Venturesd[5]
Розрахункова вартість 12 000 000 000 $[6]
Кількість відстежувачів 20 347 749
Офіційний сайт​(англ.)
CMNS: SpaceX у Вікісховищі

Спейс Ікс (англ. Space Exploration Technologies Corporation (SpaceX)) — американська аерокосмічне приватне підприємство, що займається будівництвом космічного транспорту, наданням космічних транспортних послуг та комунікаційних послуг. SpaceX є виробником ряду ракет-носіїв, зокрема, сімейства Falcon та двигунів для них, а також космічних кораблів Dragon (в грузовому і пілотованому варіантах). Крім цього компанія розвиває мережу супутників Starlink, з допомогою яких надає послуги швидкого широкополосого доступу до Всесвітньої мережі. Офіс розташовано в Готорні в Каліфорнії. Компанію створено Ілоном Маском в 2002 році з метою здешевлення виводу вантажів та людей на орбіту та колонізації Марсу в дальшій перспективі.

Серед основних досягнень SpaceX: перша приватна ракета на рідкому паливі, що вийшла на орбіту Землі, (Falcon 1 в 2008), першість серед приватних компаній в доставлені на орбіту та приземлені космічного корабля (Dragon в 2010), першість серед приватних компаній, що відправили корабель до Міжнародній космічній станції (Dragon в 2012), першість в вертикальному зльоті і посадці орбітальної ракети-носія (Falcon 9 в 2015), першість в кількаразовому використанні орбітальної ракети-носія (Falcon 9 в 2017), перша доставка астронавтів до МКС приватною компанією (SpaceX Crew Dragon Demo-2 в 2020). SpaceX запустила та використала для повторного запуску Falcon 9 вже понад сотню разів.

Наразі SpaceX займається розробкою надважкої ракети Starship, у якої багаторазовим буде не лише нижній ступінь, а і верхній. У вересні 2018 року SpaceX представила першого пасажира для Starship, що полетить з туристичною місією навколо Місяця — DearMoon. Ним став японський мільярдер Юсаку Маедзава, політ повинен відбутися в 2023 році.

Підрозділ SpaceX «Starlink» займається виготоволенням і запуском супутників зв'язку, що утворюють єдину мережу. Ця мережа робить високошвидкісний інтернет доступним навіть у віддалених від наземних комунікацій місцях. Станом на травень 2022 року SpaceX вже вивели на низьку навколоземну орбіту понад 2400 супутників Starlink. Таким чином, це вже найбільше сузір'я супутників в історії, і його розмір, за планами компанії, має вирости до кільканадцяти тисяч в найближчі роки[7] .

Історія[ред. | ред. код]

2001—2004: Заснування[ред. | ред. код]

У 2001 Ілон Маск задумав Mars Oasis, проєкт по посадці мініатюрної експериментальної теплиці та вирощування рослин на Марсі. Він оголосив, що такий проєкт буде «найдальшим місцем, куди добралось життя» у спробі повернути суспільний інтерес до дослідження космосу та збільшити бюджет NASA[8][9][10]. Маск намагався купити дешеві ракети в Російській Федерації, але повернувся з порожніми руками, не змігши знайти ракети за доступною ціною[11][12]. Під час польоту додому Маск зрозумів, що сам може створити компанію, яка б створювала потрібні йому ракети за доступною ціною. Застосовуючи вертикальну інтеграцію[11], використовуючи дешеві комерційні готові компоненти, коли це можливо, та приймаючи модульний підхід сучасного програмного забезпечення, Маск вважав, що SpaceX може значно знизити ціну запуску.[12]

На початку 2002 Маск почав шукати співробітників для своєї нової космічної компанії, яка незабаром отримає назву SpaceX. Маск звернувся до інженера-ракетника Тома Мюллера (пізніше технічного директора SpaceX із двигунів) і запросив його стати його бізнес-партнером. Мюллер погодився працювати на Маска, і таким чином народився SpaceX[13] . Штаб-квартира SpaceX була спочатку на складі в Ель-Сегундо, Каліфорнія. До листопада 2005 року в компанії було 160 співробітників[14]. Маск особисто провів інтерв'ю та схвалив усіх перших співробітників SpaceX, а в одному випадку навіть переконав Ларрі Пейджа перевести співробітницю Google із Сан-Франциско до Лос-Анджелеса, щоб її чоловік, потенційний працівник SpaceX, зміг працювати на компанію[15].

Маск заявив, що однією з його цілей разом SpaceX є зниження вартості та підвищення надійності доступу до космосу, в кінцевому підсумку в десять разів[16].

2005—2009: Falcon 1 та перший орбітальний запуск[ред. | ред. код]

Докладніше: Falcon 1

SpaceX розробила свою першу орбітальну ракету-носій Falcon 1 за приватні кошти[17][18]. Falcon 1 був одноразовою двоступеневою ракетою-носієм легкого класу. Загальна вартість розробки Falcon 1 становила приблизно від 90 до 100 мільйонів доларів США[19][20]. У 2005 році SpaceX оголосила про плани впровадити комерційну космічну програму пілотованого корабля до кінця десятиліття, ця програма пізніше стане космічним кораблем Dragon[21]. У 2006 році NASA оголосило, що компанія була однією з двох, вибраних для забезпечення демонстраційних контрактів на поповнення екіпажу та вантажу на МКС за програмою COTS[22].

Перші два запуски Falcon 1 були придбані Міністерством оборони США в рамках програми, яка оцінює нові американські ракети-носії, придатні для використання DARPA[18][23][24]. Перші три запуски ракети в період з 2006 по 2008 рік закінчилися невдачами. Ці невдачі майже поклали край компанії, оскільки Маск планував і фінансував для покриття витрат кошти саме на три запуски; Tesla, SolarCity та особисто Маск були майже банкротами одночасно[25]. Ця ситуація болюче впливала на психічний та фізичний стан Ілона Маска[26].

Однак ситуація почала покращуватись, коли 28 вересня 2008 року було здійснено перший успішний запуск з четвертої спроби. Маск розділив свої 30 мільйонів доларів, що залишилися, між SpaceX і Tesla, і NASA уклало перший контракт на Commercial Resupply Services (CRS) із SpaceX в грудні, тим самим фінансово врятувавши компанію[27]. Виходячи з цих факторів і подальших ділових операцій, які вони зробили можливими, Falcon 1 незабаром був знятий з експлуатації, після другого успішного і п'ятого запуску в липні 2009 року; це дозволило SpaceX зосередити ресурси компанії на розробці більшої орбітальної ракети Falcon 9[28]. У цей час Гвінн Шотвелл була підвищена до президента компанії за її роль в успішних переговорах про контракт CRS з NASA[29].

У січні 2005 викупила 10%-ву частку британської компанії Surrey Satellite Technology Ltd, розробника космічних апаратів.

Кількість співробітників зростала від 160 у листопаді 2005 до понад 500 в липні 2008. Малий штат співробітників порівняно з іншими організаціями, що запускають ракети-носії подібного класу, пов'язаний з прагненням максимально здешевити запуски.

2010—2012: Falcon 9, Dragon, і контракти NASA[ред. | ред. код]

Відео першого запуску Falcon 9
Капсула Dragon після приводнення в океані, грудень 2010, завершення першої операційної місії Dragon COTS-1

Спочатку SpaceX планувала після своєї легкої ракети-носія Falcon 1 працювати ракетою середнього класу, Falcon 5[30]. Натомість у 2005 році SpaceX вирішила продовжити розробку Falcon 9, багаторазового підйомника важчого класу. Розробку Falcon 9 прискорило NASA, яке зобов’язалося придбати кілька комерційних польотів, якщо будуть продемонстровані конкретні можливості. Початок був покладений від програмою Commercial Orbital Transportation Services (COTS) у 2006 році[31]. Загальна сума контракту склала 278 мільйонів доларів США на фінансування розробки космічного корабля Dragon, ракети-носія Falcon 9, і демонстраційних запусків Falcon 9 з Dragon[31]. У рамках цього контракту Falcon 9 був запущений вперше в червні 2010 року з тестовим Dragon Spacecraft Unit, макетом космічного корабля Dragon.

Перший робочий космічний корабель Dragon в грузовому варіанті був запущений у грудні 2010 року на борту COTS Demo Flight 1, другого польоту Falcon 9, і благополучно повернувся на Землю після двох обертів, виконавши всі цілі своєї місії[32]. До грудня 2010 року виробнича лінія SpaceX виробляла один Falcon 9 і один Dragon кожні три місяці[33].

У квітні 2011 року, як частину своєї програми розвитку комерційних екіпажів (англ. Commercial Crew Development, CCDev), NASA уклало контракт на 75 мільйонів доларів США з SpaceX на розробку інтегрованої системи евакуації для Dragon під час підготовки до сертифікації корабля як транспортного засобу для екіпажу МКС[34]. У серпні 2012 року NASA уклало SpaceX твердий контракт на розробку детального проєкту всієї системи транспортування екіпажу. Цей контракт включає численні основні технічні та сертифікаційні етапи, льотні випробування без екіпажу, льотні випробування з екіпажем та шість операційних завдань після сертифікації системи[35].

На початку 2012 року приблизно дві третини акцій SpaceX належали Маску[36], а його 70 мільйонів акцій тоді оцінювалися в 875 мільйонів доларів США[37]. Вся SpaceX оцінювалась в 1,3 мільярда доларів США[38]. У травні 2012 року з запуском Dragon C2+ Dragon став першим комерційним космічним кораблем, який доставив вантаж на Міжнародну космічну станцію[39]. Після польоту оцінка приватного капіталу компанії майже подвоїлася до 2,4 мільярда доларів США або ж 20 доларів США за акцію[40][41]. До того часу SpaceX працювала із загальним фінансуванням приблизно в 1 мільярд доларів за перше десятиліття роботи. З них приватний капітал забезпечив приблизно 200 мільйонів доларів, при цьому Маск інвестував приблизно 100 мільйонів власних доларів, інші інвестори вклали приблизно стільки ж[42].

Активна програма SpaceX з повторного використання ракет-носіїв почалася наприкінці 2012 року з тестування маловисотних та низькошвидкісних аспектів технології приземлення (проєкт Grasshopper). Прототипи Falcon 9 виконували вертикальні зльоти і посадки. Наприкінці 2013 року розпочалися високошвидкісні висотні випробування технології повернення в атмосферу розгінних блоків[43].

2013—2015: Комерційні запуски і швидкий ріст[ред. | ред. код]

Запуск Falcon 9 з вантажем ORBCOMM OG2-M1, липень 2014
Співробітники SpaceX з Dragon capsule в штабквартирі SpaceX в Hawthorne, California, лютий 2015

SpaceX запустила першу комерційну місію для приватного замовника в 2013 році. У 2014 році SpaceX виграла дев'ять контрактів з 20, за які йшла відкрита конкуренція в усьому світі[44]. Того ж року Arianespace попросила європейські уряди надати додаткові субсидії, щоб протистояти конкуренції з боку SpaceX[45]. Починаючи з 2014 року, можливості та ціни SpaceX також почали впливати на ринок запусків військового вантажу США, на якому протягом майже десятиліття домінував великий американський постачальник запусків United Launch Alliance (ULA). Монополія дозволила цьому американському монополісту збільшити ціну за запуск до понад $400 мільйонів на багато років, в той час як SpaceX запропонував ціну в 5 разів нижчу[46].

У січні 2015 року SpaceX залучила 1 мільярд доларів США від Google і Fidelity в обмін на 8,33% акцій компанії, що означало оцінку компанії приблизно в $12 мільярдів[47]. Того ж місяця SpaceX оголосила про початок розробки нового супутникового сузір’я під назвою Starlink, щоб забезпечити глобальний широкосмуговий Інтернет. У червні наступного року компанія звернулася до федерального уряду з проханням надати дозвіл на початок випробувань проєкту[48].

Однак шлях до успіху не був легкий. Перший серйозна невдача Falcon 9 сталася наприкінці червня 2015 року, коли під час сьомої місії поповнення МКС CRS-7 ракета-носій вибухнула через дві хвилини після старту[49]. Проблема була пов’язана з невдалою сталевою стійкою довжиною 2 фути, яка утримувала посудину високого тиску з гелієм. Через прискорення стійка відвалилася, це дозволило гелію втекти в паливний бак низького тиску, що спричинило аварію[50].

А на початку вересня 2016 року Falcon 9 вибухнув під час операції заповнення паливом під час стандартного передстартового статичного випробування[51]. Корисне навантаження, супутник зв'язку Amos-6 вартістю 200 мільйонів доларів США, було знищено[52]. Вибух був викликаний тим, що рідкий кисень, який використовується як окиснювач, став настільки холодним, що затвердів і підпалив вуглецеві композитні ємності з гелієм[53]. Компанія перервала запуски на чотири місяці, аж поки не стало достеменно зрозуміло, що пішло не так. SpaceX повернувся до польотів в січні 2017 року[54].

2016—2019: Багаторазові ракети і завоювання ринку[ред. | ред. код]

Фото з довгою витримкою запуску (зліва) та приземлення під час запуску Falcon 9 flight 20, перше успішне повернення і вертикальна посадка орбітальної ракети-носія.

SpaceX вперше здійснила успішну посадку та відновила першу ступінь ракети-носія у грудні 2015 року під час запуску Falcon 9 Flight 20[55]. У квітні 2016 року компанія здійснила першу успішну посадку на автономний безпілотний корабель-космопорт (ASDS) Of Course I Still Love You в Атлантичному океані[56]. У жовтні 2016 року, після успішного приземлення, SpaceX повідомила, що пропонує своїм клієнтам знижку в розмірі 10%, якщо вони вирішать запустити свій корисний вантаж з допомогою Falcon 9 з відновленою першою ступінню[57].

30 березня 2017 року SpaceX використала повернутий Falcon 9 для виведення супутника SES-10. Це було перший повторний запуск орбітальної ракети-носія, що несе корисний вантаж, знову в космос[58]. Після успішного запуску перша ступінь знову була приземлена та відновлена, отже це стало також першою посадкою повторно використаної ракети орбітального класу[59].

Станом на 2017 рік в SpaceX працювало близько 6000 співробітників, компанія мала контракти на 70 запусків загальною вартістю $10 млрд., серед її клієнтів - NASA, Міністерство оборони США, приватні компанії та уряди різних країн[60]. Починаючи з 2017 компанія SpaceX займає більш-менш стабільну частку всесвітнього ринку комерційних запусків корисних вантажів на орбіту, приблизно 15-20% [61].

Після 2019: Starship, Starlink та пілотовані польоти[ред. | ред. код]

11 січня 2019 року SpaceX оголосила, що 10% своєї робочої сили направить, на проєкти Starship і Starlink[62]. Будівництво перших прототипів і випробування Starship розпочалося на початку 2019 року у Флориді та Техасі. Пізніше того ж року все будівництво та випробування Starship були перенесені на новий стартовий майданчик SpaceX на півдні Техасу. У травні 2019 року SpaceX також запустила першу велику партію з 60 супутників Starlink, розпочавши розгортання того, що наступного року стане найбільшим комерційним сузір'ям супутників у світі[63].

SpaceX залучила капітал у розмірі 1,33 мільярда доларів США протягом трьох раундів фінансування у 2019 році[64]. До травня 2019 року оцінка SpaceX зросла до 33,3 мільярда доларів США[65] і досягла 36 мільярдів доларів США до березня 2020 року.

30 травня 2020 року SpaceX успішно вивела на орбіту двох астронавтів NASA на космічному кораблі Crew Dragon в рамках місії Crew Dragon Demo-2, зробивши SpaceX першою приватною компанією, яка відправила астронавтів на Міжнародну космічну станцію. Це був перший за 9 років запуск екіпажу з американської землі.[75][76] Місія була запущена зі стартового комплексу 39A космічного центру Кеннеді (LC-39A) Космічного центру імені Кеннеді у Флориді.[77] Після цього НАСА надала дозвіл на повторне використання космічної капсули Crew Dragon для доставки людей у космос. Згодом польоти на кораблях SpaceX стали буденністю. На кінець 2021 компанія успішно запустила вже 5 пілотованих місій на кораблях Dragon 2 у пілотованій версії Crew Dragon. Окрім доставки астронавтів на МКС було також здійснено благодійну місію SpaceX Inspiration4. В ній, одним із чотирьох учасників польоту був мільярдер, глава американської компанії Shift4 Payments 38-річний Джаред Айзекман. До складу екіпажу ввійшли лікар Дитячого лікувально-дослідного госпіталю St. Jude Children's Research Hospital Гейлі Арсено, колишня кандидатка в астронавти NASA Сіан Проктор і інженер компанії Lockheed Martin Кристофер Семброскі.[66]

7 червня 2020 року стало відомо, що Ілон Маск у корпоративній розсилці заявив: головним пріоритетом SpaceX є створення космічного корабля Starship для польотів на Місяць і Марс. Бізнесмен закликав працівників компанії не спочивати на лаврах після успішної місії Crew Dragon.[67]

Станом на березень 2021 року було зроблено кілька тестових запуски корабля Starship (SN8, SN9 та SN10). Три з них на висоту 10-12 км. Перші два такі запуски пройшли вдало, проте під час посадки кораблі вибухали. Останній раз 3 березня 2021 року Starship SN10 хоч і приземлився вдало, але вибухнув через 2 хв після посадки.[68]

Підсумки[ред. | ред. код]

В квітні 2021 року SpaceX виконала свій 100-ий запуск[69]. На кінець 2021 року SpaceX успішно приземлила вже 94 бустерів[70]. Серед них є вже два бустери, що були використані 10 разів.

Угоди[ред. | ред. код]

У січні 2016 НАСА повідомило, що компанія SpaceX виграла контракт на доставку вантажів до МКС по другій фазі програми Commercial Resupply Services, що розраховано на 2019—2024 роки[71].

У вересні 2021 року компанія разом з Blue Origin та трьома іншими приватними компаніями отримала від NASA $146 млн на розробку проєктів місячних посадкових модулів[72].

Продукція компанії[ред. | ред. код]

Зліва направо: Falcon 1, Falcon 9 v1.0, три варіанти Falcon 9 v1.1, три варіанти Falcon 9 v1.2 (Full thrust), два варіанти Falcon 9 v1.2, і Falcon Heavy.

Ракети-носії[ред. | ред. код]

Докладніше: Ракети-носії SpaceX

Станом на 2022 рік SpaceX розробила три ракети-носії, дві з яких продовжують серійно виготовлятись та запускати вантажі у космос. Першою ракетою компанії була Falcon 1, яка зробила свій перший успішний політ 28 вересня 2008 року. Це була ракета-носій легкого класу, виробництво якої було припинено вже в 2009 році. Другою стала ракета-носій середнього класу Falcon 9, яка успішно вийшла на заплановану орбіту уже при першому запуску 4 червня 2010. Наступною закінченою розробкою стала Falcon Heavy - ракета-носій важкого класу, перший політ якої відбувся в 2018 році. В 2022 році компанія продовжує активно розробляти та випробовувати ракету надважкого класу — Starship.

Falcon 1[ред. | ред. код]

Докладніше: Falcon 1

Перший запуск ракети Falcon 1 планувався на авіабазі Ванденберґ. Запуск носія був перенесений з VAFB через затримки і, в кінцевому підсумку, 24 березня 2006 року стартував з атолу Кваджалейн, що на Маршалових островах[73]. Для Випробувального центру імені Рейгана, з якого відбувся пуск, це була перша спроба виведення ракетою на орбіту вантажу з цього майданчика.

Falcon 1 був невеликим, частково багаторазовим носієм, здатним виводити кілька сотень кілограмів на низьку навколоземну орбіту. Він також функціонував як стенд для розробки концепцій і компонентів для більшої ракети-носія Falcon 9. [74].

Falcon 1 здійснив свій перший успішний комерційний політ з виведення корисного вантажу на орбіту 13 липня 2009. Це був п'ятий і останній запуск Falcon 1. З п'яти пусків між 2006 і 2009 роками лише 2 були успішними. Falcon 1 став першою приватною рідкопаливною ракетою-носієм, що досягла орбіти.

Falcon 9[ред. | ред. код]

тестовий політ Falcon 9

8 вересня 2005 SpaceX оголосила про розробку Falcon 9 — ракети, що має дев'ять двигунів Merlin на першому ступені конкурує з ракетами Дельта IV і Atlas V. Обидві ступені були розроблені для повторного використання. Falcon 9 — це ракета-носій середнього класу, яка може, в залежності від конфігурації, вивести на низьку опорну орбіту від 10 450 до 22 800 кг.

Перший носій Falcon 9 був зібраний на мисі Канаверал 30 грудня 2008. Перший політ кілька разів відкладався і відбувся 4 червня 2010, о 2:50 вечора EST Falcon 9 успішно досяг орбіти. А вже третій старт Falcon 9 22 травня 2010 року COTS Demo Flight 2 успішно вивів вантажний космічний корабель Dragon на орбіту, після чого він стикувався з МКС. Це була перша доставка вантажу на станцію приватною фірмою[39].

22 грудня 2015 перший ступінь ракети-носія Falcon 9 Full Thrust, яка вивела на орбіту 11 супутників Orbcomm OG2, успішно здійснив посадку на спеціальний майданчик на мисі Канаверал. Це був перший в історії космонавтики запуск ракети-носія, яка вивела на орбіту корисне навантаження та здійснила м'яку посадку на землю[75].

Falcon 9 розвинулась в сімейство носіїв різних модифікацій і потужностей:

  • Falcon 9 v1.1. Ця версія розроблялась протягом 2011–2013 років, перший політ відбувся в вересні 2013 року,[76], а останній - в лютому 2016.[77]. Falcon 9 v1.1 була на 60% важчим носієм, із збільшеною, відповідно, на 60% тягою[78] за рахунок заміни двигунів Merlin 1C на більш потужні Merlin 1D.
  • Falcon 9 Full Thrust, також відомий як Falcon 9 v1.2, — третя версія SpaceX Falcon 9 орбітального ракети-носія. Це суттєво оновлена версія ракети-носія Falcon 9 v1.1, яка здійснила останній політ у січні 2016 року. Проєктувалась у 2014—2015. У грудні 2015 версія Falcon 9 Full Thrust здійснила перший запуск на орбіту з вертикальним приземленням першого багаторазового ступеня. Були вдосконалені двигуни першого і другого ступеня, збільшений паливний бак другого ступеня і паливне ущільнення, носій здатен виводити корисне навантаження на геостаціонарну орбіту і здійснювати приземлення для повторного використання.[79]
  • Falcon 9 Block 5 — фінальна модифікація ракети Фалькон 9. В новій модифікації збільшена тяга на всіх двигунах, вдосконалені посадкові стійки, покращено багаторазовий перший ступінь. Після першого польоту в травні 2018 року, станом на травень 2022, Falcon 9 Block 5 здійснив понад 90 успішних виведень на орбіту.

Falcon Heavy[ред. | ред. код]

Falcon Heavy - це ракета-носій важкого класу, що була вперше запущена в лютому 2018 року. Під час першого запуску ракета вивела на ГЦО автомобіль Tesla Roadster Ілона Маска.[80]. Falcon Heavy була заявлена найпотужнішою діючою ракетою у світі на момент свого запуску, з можливістю виводити на НОО понад 63 тони корисного вантажу. Станом на квітень 2022 ракета здійснила 3 запуски, однак жодного разу не використовувалась для виводу грузів понад 10 тон.

Скасовані та закриті проєкти[ред. | ред. код]

За свою історію SpaceX мала також ряд скасованих, нереалізованих і закритих проєктів. До таких можна віднести, наприклад, проєкт-демонстратор Grasshopper. Це літальний стенд[81], збудований з метою розробки і тестування технологій, необхідних компанії. В цьому проєкті компанія відпрацьовувала технологію ретрореактивної м'ягкої посадки ракети-носія. Запуски на висоту до кілька сот метрів тривали в 2012-2013 році. Серед скасованих проєктів можна відзначити Falcon 5, проміжної ракети між легкою Falcon 1 та середньо-важкою Falcon 9.

Ракетні двигуни[ред. | ред. код]

Ракетний двигун Merlin 1D проходить вогневі випробування в ракетному центрі розробки і тестування SpaceX в Макгрегорі, штат Техас.

З моменту заснування SpaceX у 2002 році, ця компанія розробила кілька ракетних двигунів – Merlin, Kestrel та Raptor для використання в ракетах-носіях[82][83], Draco для реактивної системи керуання космічних кораблів серії Dragon[84] і SuperDraco для можливості екстреного переривання запуску в кораблі Crew Dragon[85].

Merlin — це сімейство ракетних двигунів, які використовують рідкий кисень (LOX) і паливо RP-1 в циклі живлення газогенератора. Merlin вперше використовувався для як двигун першої ступені Falcon 1, а тепер використовується на обох ступенях Falcon 9 і Falcon Heavy[86].

Kestrel — це LOX/RP-1 ракетний двигун з витісною схемою подачі пального, що використовувався як основний двигун на другій ступені ракети Falcon 1 rocket's. Він побудований за такою ж архітектурою, що і двигун Merlin, але не має турбо-наддуву, а пальне в ньому подається просто під тиском. Сопло Kestrel виконане з високоміцного сплаву ніобію.[83][87]

Draco та SuperDraco — це гіперголічні рідинні ракетні двигуни, що використовують метилгідразинове як паливо та азотний тетраоксид як окисник. Підрулювачі Draco можуть генерувати 400 N (90 lbf) тяги,[88] вони використовуються в реактивній системі кервування космічних кораблів Dragon і Dragon 2.[84] SuperDraco набагато більш потужним, він розвиває тягу до 73 kN (16,000 lbf). Вісім двигунів SuperDraco дали можливість зреалізувати систему порятнку при запуску для пілотованого корабля Dragon 2 у випадку сценарію аборту.[89]

Raptor — це нова сім'я рідиннокисневих рідиннометанових ракетних двигунів повного закритого циклу, створені для роботи на першій і другій ступені системи Starship[82]. Перші вогневі випробування пройшли в другій половині 2016 року[90]. 3 квітня 2019 року SpaceX провела статичні вогневі випробовування цих двигунів в Техасі на своєму Starhopper - спеціальному тестовому носії для низьковисотних випробовувань[91]. В цьому ж році, Raptor підняв Starhopper до висоти 20 m (66 ft).[92] Тестові запуски Starship з двигунами Raptor відбулись почались в 2020[93] і станом на 2022 досі тривають.

Starship[ред. | ред. код]

Starship - це система космічного запуску багаторазового використання, що належить до надважких ракет-носіїв, яка станом на 2022 розробляється американською компанією SpaceX. До системи входить багаторазова перша ступінь Super Heavy, а також багаторазова друга ступінь яка є водночас гігантським космічним кораблем. Назву Starship вживають як на позначення системи вцілому так і для лише другої ступені. Заявлена вантажопідйомність Starship - від 100 до 150 тон[94], залежно від конфігурації, що робить цю ракету однією з найпотужніших в історії людства.

Вперше Ілон Макс оголосив про розробку гіганстької космічної транспортної системи в вересні 2016 року після вогневого випробування нового двигуна Raptor для цієї системи[95][96].

10 грудня 2020 року SpaceX почала масштабні льотні випробування прототипу корабля Starship із зразка з номером SN8. Запуск та підйом на 12,5 кілометрів і точне управління закрилками ракети до точки посадки пройшли вдало, але через замалий тиск палива один з трьох двигунів не працював, тому швидкість приземлення була завеликою, внаслідок чого прототип космічного корабля вдарився об майданчик для посадок і вибухнув.[97]

Станом на травень 2021 року було зроблено кілька тестових запусків корабля Starship (SN8, SN9, SN10, SN15) на висоту 10-12 км. Перші два такі запуски пройшли вдало, проте під час посадки кораблі вибухали, а Starship SN10 хоч і приземлився вдало, але через 2 хв після посадки вибухнув[98][68]. Запуск SN15 в травні 2021 року закінчився повним успіхом: ракета піднялась на висоту понад 10 км і м'ягко приземлилась. Після огляду було повідомлено про можливість повторного запуску[99].

Космічний корабель Dragon[ред. | ред. код]

Космічний апарат Dragon

Компанія SpaceX розробила перший приватний транспортний космічний корабель Dragon в грузовому та пілотованому варіанті . Він був розроблений на замовлення NASA в рамках програми Commercial Orbital Transportation Services (COTS) і призначений для доставки та повернення корисного вантажу і людей на Міжнародну космічну станцію. Виводиться в космос ракетою-носієм Falcon 9. SpaceX використовує зараз вже друге покоління цих кораблів.

Dragon[ред. | ред. код]

Корабель — конусна балістична капсула, здатна вміщувати 7 осіб, або екіпаж і вантажі, для доставки на низьку навколоземну орбіту і повернення на Землю. Носовий конус транспортного корабля має відкидну кришку, через яку можна відкрити стандартний шлюз після приєднання до американського сегменту МКС.

Перший політ демонстраційного макета корабля «Dragon» відбувся 4 червня 2010 зі стартового комплексу № 40 на мисі Канаверал під час першого польоту Falcon 9. Хоча макету «Dragon» не вистачало авіоніки, теплозахисного екрану, а також інших ключових елементів космічного апарату, «Dragon» був запущений 8 грудня 2010, а в другому запуску Falcon 9, він вже штатно повернувся на Землю після двох обертів навколо Землі[100].

Під час четвертого польоту, здійсненого 8 жовтня 2012 космічний корабель Falcon 9 вперше вивів на потрібну орбіту корабель «Dragon», який через кілька днів доставив вантаж на МКС.

8 квітня 2016 під час 10-го запуску космічного корабля Dragon в рамках місії CRS-8 було здійснено успішну посадку першого ступеню ракети-носія на плавучу платформу ASDS «Of Course I Still Love You» в Атлантичному океані[101]. Всього SpaceX побудувала 14 таких кораблів і здійснила 23 запуски, один з яких невдало. Останній запуск корабля першого покоління відбувся 7 березня 2020 року.

Dragon 2[ред. | ред. код]

Dragon 2 — друге покоління кораблів, які вже існують пілотованій версії, теж були розроблені на замовленням NASA у рамках Commercial Crew Development[102][103], Призначені для доставки людей на МКС і повернення їх на Землю. Ця пасажирська версія космічного корабля була презентована 30 травня 2014 Ілоном Маском. Перший пілотований політ відбувся в травні 2020 року успішно, в грудні цього ж року полетіла грузова версія для доставки корисного вантажу на МКС[104].

Версія Dragon XL була презентована компанією для подорожей до Lunar Gateway. Вона була розроблена за програмою Gateway Logistics Services від NASA[105]. Цей корабель буде виводитись вже потужнішою ракетою Falcon Heavy і зможе доставити 5 тон корисного вантажу на станцію Gateway. Dragon XL зможе провести пристикованим до станції 6 місяців[106].

Автономні безпілотні кораблі-космопорти[ред. | ред. код]

Докладніше: Autonomous spaceport drone ship
An Автономний безпілотний корабель-космопорт готується прийняти Falcon 9 Flight 17, що виконував місію CRS-6.

Станом на 2022 SpaceX рутинно повертає перші ступені ракет-носіїв Falcon 9 і Falcon Heavy після орбітальних запусків. Ракета виконує політ і приземляється на заздалегідь визначене місце приземлення, використовуючи тільки власну реактивну тягу[107]. Коли запаси палива не дозволяють повернутися до місця запуску, ракети повертаються на плавучу посадкову платформу в океані, які і носять назву автономних космопортних дронів[108]. Станом на 2022 рік SpaceX побудувала три таких платформи, на рахунку кожної вже десятки успішних посадок.

В планах компанії — також презентувати плавучі космопорти для запуску ракет. З таких плавучих платформ для запуску могла б стартуати навіть система Starship. SpaceX планує переобладнати плавучі нафтові вишки для переобладнання їх в космодроми до середини 2020-х років. Було придбано вже 2 нафтові бурові платформи з цією ціллю[109].

Starlink[ред. | ред. код]

Докладніше: Starlink

Starlink — це сузір'я інтернет-супутників, яку розвиває SpaceX. Інтернет-сервіс використовуватиме 12 000 супутників зв'язкусупутників зв’язку, що комінікують з допомогою лазерного зв'язку між собою, на орбітах висотою до 570 км. Метою цього бізнесу, який належить і керується SpaceX, є підвищення прибутковості та грошового потоку, щоб дозволити SpaceX побудувати свою колонію на Марсі[110]. Розробка почалася в 2015 році, початкові прототипи супутників для випробування були запущені в рамках місії SpaceX Paz у 2017 році. У травні 2019 року SpaceX запустила першу партію з 60 супутників на борту Falcon 9[111]. До березня 2022 року SpaceX запустила 2091 супутників Starlink. Початкова тестова експлуатація сузір’я почалася наприкінці 2020 року[112].

Після закінчення розгортання супутникового сузір'я, яке заплановане на другу половину 2020-х, Starlink зможе надавати до доступ широкополосого інтернету з низьким пінгом у будь-якій точці планети[113]. Станом на 2022 рік Starlink вже має кілька сотень тисяч користувачів, а її послуги використовуються в різних екстримальних локаціях та ситуаціх. Зокрема, Starlink почала надавати доступ до супутникового інтернету в Україні після початку масштабного вторгнення Росії в Україну та значного руйнування цивільної інфраструктури[114].

Світлове забруднення[ред. | ред. код]

Запланована і вже запущена величезна кількість супутників Starlink піддається критиці з боку астрономів через те ще, що вона погіршує ситуацію із світловим забрудненням,[115][116][117], адже супутники, перебуваючи на низькій орбіті, у вечірні і ранкові години відбивають світло Сонця і є достатньо яскравими як в оптичному, так і в радіодіапазоні, на якому вони передають сигнал, щоб заважати академічним дослідженням космосу[118]. У відповідь на цю критику SpaceX імпелементував ряд поліпшень у супутниках Starlink, націлених зниження їхньої яскравості при роботі на орбіті[119].

Інші проєкти[ред. | ред. код]

Змагання капсул Hyperloop[ред. | ред. код]

Докладніше: Hyperloop (змагання транспортних капсул)

У червні 2015 року SpaceX оголосила про те, що вона спосноруватиме змагання капсул Hyperloop, і для цього побудує 1.6-кілометровий тестовий трек-тунель поблизу штаб-квартири SpaceX - щоб проводити там ці змагання[120][121]. З 2017 компанія почала проводити змагання[122], провівши чотири до 2019 року. Станом 2021 проведення призупинено, оскільки планується перейти до змагань на більшому частку, який включатиме поворот на шляху[123].

Виробничі потужності та об'єкти компанії[ред. | ред. код]

Штаб-квартира та виробничі потужності[ред. | ред. код]

Штаб-квартира компанії в Готорні, Каліфорнія

Штаб-квартира SpaceX знаходиться в Готорні, Каліфорнія, це передмістя Лос-Анджелеса. Велика триповерхова будівля, що була свого часу зведена Northrop Corporation для того, щоб будувати там фюзеляжі Boeing 747,[124] тепер вміщає офіси SpaceX, центр контролю місій та потужності з виробництва Falcon 9[125].

SpaceX є компанією з сильною вертикальною інтеграцією у виробництві ракет та ракетних двигунів[11]. Вона будує свої двигуни, ступені ракет, космічні кораблі, виготовляє свою авіоніку і забезпечує це все власним програмним забезпеченням під одним дахом в Готорні, що є нетиповим для космічної індустрії[11].

Розробницькі та тестові центри[ред. | ред. код]

SpaceX тестує свої ракети в своєму Центрі Розробки та Тестування Ракет в Макгрегорі, Техас. Всі ракетні двигуни тестуються на ракетних тестових стендах[126]. В Макгрегорі також відбувалось тестування вертикального взльоту та посадки прототипу Falcon 9 - Grasshopper в 2012–2013 роках[127]. Тестування значно габаритніших прототипів Starship відбувається на базі SpaceX Starbase на півдні Техасу[125].

Стартові майданчики[ред. | ред. код]

Стартовий комплекс SLC-40
Перший запуск Falcon 9 v1.1 зі стартового майданчика SLC-4E

Станом на 2022 рік SpaceX використовує 4 стартові комплекси:

В минулому SpaceX також використовувала Полігон протиракетної оборони ім. Рональда Рейгана, острова Омелек, для запуску своєї першої ракети-носія Falcon 1.

Потужності з виробництва супутників[ред. | ред. код]

В січні 2015 року SpaceX анонсувала, що збирається вийти на ринок виробництва супутників та супутникового інтернету. Перший промисловий об'єкт цієї підгалузі площею 2800 м² з'явився в Редмонді, штат Вашингтон. В січні 2017 року був відкритий вже другий такий об'єкт, там же, площею 3774 м², він став лабораторією розробки та тестування супутників[128]. В липні 2016 року SpaceX придбала креативний простір площею 740 м² в Ірвіні, штат Каліфорнія, щоб перетворити його центр розробки комунікацій супутників[129].

Запуски та місії[ред. | ред. код]

SpaceX здійснила 5 запусків ракети Falcon 1, з яких лише останні два були вдалими. Після останнього запуску Falcon 1 в 2009 році компанія повністю перейшла до запусків Falcon 9, до яких згодом доєдналась Falcon Heavy. Станом на травень 2022 року SpaceX здійснила 159 запусків цих ракет, 157 з яких були повністю успішними.

Докладніше: Список запусків Falcon 9 та Falcon Heavy

Вибрані запуски[ред. | ред. код]

28 вересня 2008 четвертий запуск ракети-носія Falcon 1 виявився першим успішним запуском для компанії. На еліптичну орбіту на висоті від 500 до 700 кілометрів було доставлено масовий еквівалент корисного вантажу.

14 липня 2009 п'ятий запуск ракети-носія Falcon 1. На орбіту було успішно виведено комерційний супутник RazakSat, що належить Малайзії. Це був перший в історії повністю успішний політ ракети-носія на рідкому паливі, розробленої та створеної приватною компанією. Маса супутника становила 180 кг, висота орбіти 685 км, кут нахилу 9°.

Перший важкий носій Falcon 9 був зібраний на мисі Канаверал 30 грудня 2008. Перший політ кілька разів відкладалося і відбувся 4 червня 2010 зі стартового комплексу № 40 на мисі Канаверал, о 2:50 вечора EST Falcon 9 успішно досяг орбіти.

Другий старт Falcon 9 відбувся в рамках програми COTS, як демонстраційний політ № 1 о 15:43 GMT 8 грудня 2010. Ракета успішно вивела космічний апарат Dragon о 15:53 GMT. Корабель вийшов на орбіту, передав телеметричну інформацію, зійшов з орбіти і успішно приводнився на поверхню океану. Таким чином, SpaceX стала першою у світі неурядовою організацією, яка запустила орбітальний вантажний корабель і успішно повернула його назад на Землю. Було запущено макет «Dragon» без авіоніки, теплозахисного екрану, а також інших ключових елементів космічного апарату, він штатно повернувся на Землю після двох обертів навколо Землі.

Сьома комерційна місія до МКС[130] була невдалою: 28 червня 2015 через 2 хвилини 19 секунд після запуску двигунів відбувся вибух ракети-носія[131].

Falcon 9 після першого в історії успішного приземлення ракети

22 грудня 2015 перший ступінь ракети-носія Falcon 9 FT, яка вивела на орбіту 11 супутників Orbcomm OG2, успішно здійснив посадку на спеціальний майданчик на мисі Канаверал. Це був перший в історії космонавтики запуск ракети-носія, яка вивела на орбіту корисне навантаження та здійснила м'яку посадку на землю[75]. Це був останній запуск варіанту ракети-носія Falcon 9 v1.0.

8 квітня 2016 під час 10-го запуску космічного корабля Dragon в рамках місії CRS-8 після виведення на орбіту вантажного корабля Dragon 1-ий ступінь Falcon 9 FT здійснила першу вдалу вертикальну посадку на плавучу в Атлантичному океані платформу ASDS. Посадка відбулась через 9 хвилин 10 секунд після запуску ракети[101].

13 січня 2022 року о 17 годині 26 хвилин ракета-носій Falcon-9 компанії Ілона Маска "Space-X" вивела у космос супутник "Січ-2-30" з мису Канаверал, штат Флоріда (США)[132]

Inspiration4[ред. | ред. код]

Докладніше: SpaceX Inspiration4

16 вересня 2021 року (о 3:02 за Київським часом) SpaceX запустив Inspiration4, першу в світі пілотовану космічну місію (двоє чоловіків та двоє жінок), до складу якої не входив жоден професійний космонавт[133]. Ракетою-носієм для місії була Falcon 9 Block[134]. Цей політ мав виключно благодійну ідею: привернути увагу до дослідницької дитячої лікарні ім. Св. Юди. Зокрема, $100 млн пожертвував на лікарню Джаред Айзекман (засновник і керівник компанії Shift4 Payments), який повністю оплатив політ[135].

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • 13 січня 2022 SpaceX вивели український супутник Січ-2-30 за допомогю ракети Falcon 9 на сонячно-синхронну орбіту. Вартість запуску складе 1 млн дол. Згідно із планом, апарат має пропрацювати близько 5 років.[138][139][140][141]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://www.spacex.com/about
  2. ↑ Global Research Identifier Database — 2015.
  3. ↑ https://spacexfleet.com/Octagrabber
  4. ↑ а б в г https://golden.com/wiki/SpaceX
  5. ↑ а б в г д е https://datacommons.technation.io/companies/spacex
  6. ↑ Fortune.com unicorn list — 2016.
  7. ↑ Starlink Statistics. planet4589.org - Jonathan's Space Report. Архів оригіналу за 5 травня 2021. 
  8. ↑ Miles O'Brien (1 червня 2012). Elon Musk Unedited. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  9. ↑ John Carter McKnight (25 вересня 2001). Elon Musk, Life to Mars Foundation. Space Frontier Foundation. Процитовано 1 березня 2017. 
  10. ↑ Elon Musk (30 травня 2009). Risky Business. IEEE Spectrum. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  11. ↑ а б в г Andrew Chaikin (January 2012). Is SpaceX Changing the Rocket Equation?. Air & Space Smithsonian. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  12. ↑ а б Ashlee Vance (14 травня 2015). Elon Musk's space dream almost killed Tesla. Bloomberg.com (Bloomberg). Архів оригіналу за 11 лютого 2018. Процитовано 1 березня 2017. 
  13. ↑ Michael Belfiore (1 вересня 2009). Behind the Scenes With the World's Most Ambitious Rocket Makers. Popular Mechanics. Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
  14. ↑ Podcast: SpaceX COO On Prospects For Starship Launcher [Архівовано 10 червня 2020 у Wayback Machine.] Aviation Week Irene Klotz, 27 May 2020, accessed 10 June 2020
  15. ↑ Liftoff, 2021, с. 22.
  16. ↑ Space Exploration Technologies Corporation. SpaceX. Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 15 грудня 2012. 
  17. ↑ Maney, Kevin (17 червня 2005). Private sector enticing public into final frontier. USAtoday.com. Архів оригіналу за 19 травня 2012. Процитовано 14 березня 2021. 
  18. ↑ а б Hoffman, Carl (22 травня 2007). Elon Musk Is Betting His Fortune on a Mission Beyond Earth's Orbit. Wired Magazine. Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 14 березня 2014. 
  19. ↑ Commercial Market Assessment for Crew and Cargo Systems. nasa.gov. NASA. 27 квітня 2011. с. 40. Архів оригіналу за 7 грудня 2014. Процитовано 10 червня 2015. 
  20. ↑ Liftoff, 2021, с. 215.
  21. ↑ Michael Belfiore (18 січня 2005). Race for Next Space Prize Ignites. Wired. Архів оригіналу за 12 жовтня 2008. Процитовано 1 березня 2017. 
  22. ↑ NASA selects crew, cargo launch partners. Spaceflight Now. 18 серпня 2006. Архів оригіналу за 18 грудня 2011. Процитовано 1 березня 2017. 
  23. ↑ Falcon 1 Reaches Space But Loses Control and is Destroyed on Re-Entry. Satnews.com. 21 березня 2007. Архів оригіналу за 28 вересня 2007. 
  24. ↑ Graham Warwick and Guy Norris, "Blue Sky Thinking: DARPA at 50," Aviation Week & Space Technology, 18–25 Aug 2008, p. 18.
  25. ↑ Liftoff, 2021, с. 178–182.
  26. ↑ Liftoff, 2021, с. 216.
  27. ↑ Liftoff, 2021, с. 217–221.
  28. ↑ Graham, William (20 грудня 2017). SpaceX at 50 – From taming Falcon 1 to achieving cadence in Falcon 9. NASASpaceFlight.com. Архів оригіналу за 31 грудня 2020. Процитовано 16 березня 2021. 
  29. ↑ Liftoff, 2021, с. 222.
  30. ↑ David, Leonard. SpaceX tackles reusable heavy launch vehicle. MSNBC. NBC News. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 14 березня 2021. 
  31. ↑ а б David J. Frankel (26 квітня 2010). Minutes of the NAC Commercial Space Committee. NASA. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 24 червня 2017. 
  32. ↑ Private space capsule's maiden voyage ends with a splash. BBC News. 8 грудня 2010. Архів оригіналу за 15 листопада 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
  33. ↑ Denise Chow (8 грудня 2010). Q & A with SpaceX CEO Elon Musk: Master of Private Space Dragons. Space.com. Архів оригіналу за 18 серпня 2017. Процитовано 24 червня 2017. 
  34. ↑ Denise Chow (18 квітня 2011). Private Spaceship Builders Split Nearly $270 Million in NASA Funds. Space.com. Архів оригіналу за 18 грудня 2011. Процитовано 1 березня 2017. 
  35. ↑ Koenigsmann, Hans (17 січня 2018). Statement of Dr. Hans Koeningsmann Vice President, Build and Flight Reliability Space Exploration Technologies Corp. (SpaceX). Архів оригіналу за 23 вересня 2018. 
  36. ↑ Caleb Melby (12 березня 2012). How Elon Musk Became A Billionaire Twice Over. Forbes. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  37. ↑ Elon Musk Anticipates Third IPO in Three Years With SpaceX. Bloomberg.com (Bloomberg). 11 лютого 2012. Архів оригіналу за 21 липня 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
  38. ↑ Jane Watts (27 квітня 2012). Elon Musk on Why SpaceX Has the Right Stuff to Win the Space Race. CNBC. Архів оригіналу за 16 грудня 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
  39. ↑ а б Canadian Press (22 травня 2012). Private SpaceX rocket blasts off for space station Cargo ship reaches orbit 9 minutes after launch. CBC News. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  40. ↑ Privately-held SpaceX Worth Nearly $2.4 Billion or $20/Share, Double Its Pre-Mission Secondary Market Value Following Historic Success at the International Space Station. privco.com. 7 червня 2012. Архів оригіналу за 6 серпня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  41. ↑ Ricardo Bilton (10 червня 2012). SpaceX's worth skyrockets to US$4.8 billion after successful mission. VentureBeat. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
  42. ↑ SpaceX overview on secondmarket. SecondMarket. Архів оригіналу за 17 грудня 2012. 
  43. ↑ Fernholz, Tim. The complete visual history of SpaceX's single-minded pursuit of rocket reusability. Quartz (англ.). Архів оригіналу за 12 березня 2021. Процитовано 16 березня 2021. 
  44. ↑ Peter B. de Selding (12 січня 2015). Arianespace, SpaceX Battled to a Draw for 2014 Launch Contracts. SpaceNews. Архів оригіналу за 13 січня 2015. Процитовано 1 березня 2017. 
  45. ↑ Amy Svitak (11 лютого 2014). Arianespace To ESA: We Need Help. Aviation Week. Архів оригіналу за 5 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  46. ↑ Air Force budget reveals how much SpaceX undercuts launch prices. Ars Technica. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 29 березня 2018. 
  47. ↑ Brian Berger (20 січня 2015). SpaceX Confirms Google Investment. SpaceNews. Процитовано 1 березня 2017. 
  48. ↑ Cecilia Kang, Christian Davenport (9 червня 2015). SpaceX founder files with government to provide Internet service from space. The Washington Post. Архів оригіналу за 23 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  49. ↑ Звіта NASA про місію CRS-7. Архів оригіналу за 7 травня 2018. Процитовано 11 листопада 2021. 
  50. ↑ Samantha Masunaga and Melody Petersen (2 вересня 2016). SpaceX rocket exploded in an instant. Figuring out why involves a mountain of data. The Los Angeles Times. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  51. ↑ The top 15 events that happened in space in 2016. TechCrunch. 16 грудня 2016. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 1 березня 2017. 
  52. ↑ Marco Santana (6 вересня 2016). SpaceX customer vows to rebuild satellite in explosion aftermath. Orlando Sentinel. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  53. ↑ Loren Grush (5 листопада 2016). Elon Musk says SpaceX finally knows what caused the latest rocket failure. The Verge. Архів оригіналу за 19 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  54. ↑ Anomaly Updates. SpaceX. 1 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 лютого 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  55. ↑ Elon Musk (21 грудня 2015). Background on tonight's launch. SpaceX. Архів оригіналу за 8 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  56. ↑ Wright, Robert (9 квітня 2016). SpaceX rocket lands on drone ship. CNBC (англ.). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 16 березня 2021. 
  57. ↑ Peter B. de Selding (5 жовтня 2016). SpaceX's Shotwell on Falcon 9 inquiry, discounts for reused rockets and Silicon Valley's test-and-fail ethos. SpaceNews. Архів оригіналу за 18 грудня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  58. ↑ Elon Musk's SpaceX makes history by launching a 'flight-proven' rocket. The Washington Post. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 31 березня 2017. 
  59. ↑ SpaceX successfully launches, lands a recycled rocket.. NBC News. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 31 березня 2017. 
  60. ↑ Hughes, Tim (13 липня 2017). Statement of Tim Hughes Senior Vice President for Global Business and Government Affairs Space Exploration Technologies Corp. (SpaceX). Архів оригіналу за 23 жовтня 2017. 
  61. ↑ Share of satellite launches worldwide by SpaceX from 2008 to 2020 - statista.com. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021. 
  62. ↑ Wattles, Jackie (11 січня 2019). SpaceX to lay off 10% of its workers. CNN. Архів оригіналу за 16 липня 2019. 
  63. ↑ Patel, Neel. SpaceX now operates the world's biggest commercial satellite network. MIT Technology Review. Архів оригіналу за 22 серпня 2020. Процитовано 9 січня 2020. 
  64. ↑ Sheetz, Michael (21 лютого 2020). SpaceX is looking to raise about $250 million, valuing Elon Musk's space company at $36 billion. CNBC. Архів оригіналу за 29 травня 2020. Процитовано 15 травня 2020. 
  65. ↑ SpaceX valuation rises to $33.3 billion as investors look to satellite opportunity. CNBC. 31 травня 2019. Архів оригіналу за 11 червня 2019. Процитовано 17 червня 2019. 
  66. ↑ SpaceX запустила на орбіту висотою понад 500 км корабель з екіпажем із непрофесійних астронавтів. Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 16 вересня 2021. 
  67. ↑ Sheetz, Michael (7 червня 2020). Elon Musk tells SpaceX employees that its Starship rocket is the top priority now. CNBC (англ.). Архів оригіналу за 25 липня 2020. Процитовано 8 червня 2020. 
  68. ↑ а б Космічний корабель Ілона Маска Starship вперше вдало приземлився… а потім вибухнув [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.], УП, у березня 2021
  69. ↑ SpaceX launches its 100th mission from Florida’s Space Coast - spaceflightnow.com. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021. 
  70. ↑ Recovery - Boosters Landings - spacexstats.xyz. Архів оригіналу за 18 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2021. 
  71. ↑ Компанія ЅрасеХ виграла контракт НАСА на доставку вантажів на МКС до 2024 року // Сайт Dt.ua. — 15.01.2016. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 16 січня 2016. 
  72. ↑ NASA виділило 146 мільйонів доларів на розробку місячного лендера п'яти приватним компаніям. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021. 
  73. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 травня 2021. Процитовано 14 березня 2022. 
  74. ↑ NASA – SpaceX Successfully Launches Falcon 1 to Orbit. www.nasa.gov (англ.). 28 вересня 2008. Архів оригіналу за 3 вересня 2021. Процитовано 30 грудня 2021. 
  75. ↑ а б SpaceX уперше вдалося посадити ступінь ракети Falcon 9 // Укрінформ. — 22.12.2015. Архів оригіналу за 23 грудня 2015. Процитовано 18 січня 2016. 
  76. ↑ SpaceX Falcon 9 v1.1 Data Sheet. Space Launch Report. Архів оригіналу за 11 листопада 2020. Процитовано 24 жовтня 2015. 
  77. ↑ Graham, William (17 січня 2016). SpaceX Falcon 9 v1.1 set for Jason-3 launch. NASASpaceFlight.com (NASASpaceFlight.com). Архів оригіналу за 18 січня 2016. Процитовано 17 січня 2016. 
  78. ↑ Bergin, Chris (29 вересня 2015). SpaceX successfully launches debut Falcon 9 v1.1. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 22 жовтня 2015. 
  79. ↑ B. de Selding, Peter (16 жовтня 2015). SpaceX Changes its Falcon 9 Return-to-flight Plans. SpaceNews. Архів оригіналу за 16 жовтня 2015. Процитовано 27 січня 2016. «It can then use the extra muscle to return the rocket’s first stage to a landing platform even after missions to geostationary orbit. The Falcon v1.1, which will be used only once more, for a low-orbit mission for NASA, does not have sufficient power to perform a geostationary transfer orbit mission and a return of the rocket’s first stage, a maneuver that consumes substantial fuel on its own.» 
  80. ↑ Це може бути моментом відкриття SpaceX космосу для всіх. Eric Berger (arstechnica.com). 7 лютого 2018. Архів оригіналу за 8 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2018. (англ.)
  81. ↑ Mohney, Doug (26 вересня 2011). SpaceX Plans to Test Reusable Suborbital VTVL Rocket in Texas. Satellite Spotlight. Архів оригіналу за 4 серпня 2016. Процитовано 9 квітня 2022. 
  82. ↑ а б O'Callaghan, Jonathan (31 липня 2019). The wild physics of Elon Musk's methane-guzzling super-rocket. Wired UK (en-gb). Архів оригіналу за 22 лютого 2021. Процитовано 21 квітня 2021. 
  83. ↑ а б Falcon 1 Flight Three Press Kit. SpaceX. Архів оригіналу за 1 жовтня 2008. Процитовано 30 вересня 2008. 
  84. ↑ а б Falcon 9 Launch Vehicle Payload User's Guide, 2009. SpaceX. 2009. Архів оригіналу за 3 травня 2012. Процитовано 1 березня 2017. 
  85. ↑ Bergin, Chris (30 травня 2014). SpaceX lifts the lid on the Dragon V2 crew spacecraft. NASAspaceflight.com. Архів оригіналу за 31 травня 2014. Процитовано 30 травня 2014. 
  86. ↑ Falcon 9 User's Guide. Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 25 лютого 2019. 
  87. ↑ Encyclopedia Astronautica Kestrel. Архів оригіналу за 16 грудня 2013. Процитовано 22 червня 2021. 
  88. ↑ SpaceX Draco Thruster Performs Long-Duration Firing and Restart (пресреліз). SpaceX. 9 грудня 2008. Архів оригіналу за 12 квітня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  89. ↑ Berger, Eric (7 березня 2019). SpaceX's Dragon capsule has survived its greatest test—returning to Earth. Ars Technica (en-us). Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 30 грудня 2021. 
  90. ↑ SpaceX performs first test of Raptor engine. SpaceNews. 26 вересня 2016. Процитовано 28 квітня 2017. 
  91. ↑ Grush, Loren (3 квітня 2019). SpaceX just fired up the engine on its test Starship vehicle for the first time. The Verge. Архів оригіналу за 4 квітня 2019. Процитовано 4 квітня 2019. 
  92. ↑ Big News! SpaceX's Starhopper Test Vehicle Completes First Free Flight!. 26 липня 2019. Архів оригіналу за 11 серпня 2019. Процитовано 11 серпня 2019. 
  93. ↑ Berger, Eric (10 грудня 2020). So, it turns out SpaceX is pretty good at rocketing. Ars Technica (en-us). Архів оригіналу за 10 грудня 2020. Процитовано 16 березня 2021. 
  94. ↑ https://twitter.com/elonmusk/status/1131441489014394880. Twitter (укр.). Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 10 квітня 2022. 
  95. ↑ SpaceX performs first test of Raptor engine. SpaceNews (амер.). 26 вересня 2016. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 10 квітня 2022. 
  96. ↑ SpaceX's Mars plans call for massive 42-engine reusable rocket. SpaceNews (амер.). 27 вересня 2016. Архів оригіналу за 16 березня 2022. Процитовано 10 квітня 2022. 
  97. ↑ SpaceX показала уламки космічного корабля Starship SN8, який розбився при посадці. Архів оригіналу за 24 грудня 2020. Процитовано 8 січня 2021. 
  98. ↑ SpaceX показала уламки Starship SN10, який вибухнув після посадки [Архівовано 5 березня 2021 у Wayback Machine.], УП, 5 березня 2021
  99. ↑ Mack, Eric. SpaceX's Mars prototype rocket, Starship SN15, might fly again soon. CNET (англ.). Архів оригіналу за 10 квітня 2022. Процитовано 10 квітня 2022. 
  100. ↑ Private space capsule's maiden voyage ends with splash. BBC News (en-GB). 8 грудня 2010. Архів оригіналу за 5 травня 2022. Процитовано 16 квітня 2022. 
  101. ↑ а б Watch SpaceX achieve first-ever sea landing of reusable rocket. graphics.latimes.com. Архів оригіналу за 10 вересня 2020. Процитовано 9 квітня 2016. 
  102. ↑ Liftoff! SpaceX Dragon Launches 1st Private Space Station Cargo Mission. Space.com. 8 жовтня 2012 (UTC). Архів оригіналу за 30 вересня 2015. Процитовано 3 листопада 2015. 
  103. ↑ Press Briefed On the Next Mission to the International Space Station. NASA. 20 березня 2012. Архів оригіналу за 9 квітня 2016. Процитовано 11 квітня 2012. 
  104. ↑ Thompson, Amy (5 грудня 2020). Tissue chips and organoids: SpaceX is launching lots of science to space for NASA on Sunday. Space.com (англ.). Архів оригіналу за 26 грудня 2021. Процитовано 26 грудня 2021. 
  105. ↑ Potter, Sean (27 березня 2020). NASA Awards Artemis Contract for Gateway Logistics Services. NASA. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 17 квітня 2022. 
  106. ↑ Bergin, Chris (27 березня 2020). Dragon XL revealed as NASA ties SpaceX to Lunar Gateway supply contract. NASASpaceFlight.com (амер.). Архів оригіналу за 28 березня 2020. Процитовано 17 квітня 2022. 
  107. ↑ Rand Simberg (8 лютого 2012). Elon Musk on SpaceX's Reusable Rocket Plans. Popular Mechanics. Архів оригіналу за 24 червня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  108. ↑ SpaceX (4 лютого 2015). Elon Musk Names SpaceX Drone Ships in Honor of Sci-Fi Legend. Архів оригіналу за 2 червня 2020. Процитовано 31 травня 2020. 
  109. ↑ Burghardt, Thomas (19 січня 2021). SpaceX acquires former oil rigs to serve as floating Starship spaceports. NASASpaceFlight.com (амер.). Архів оригіналу за 20 січня 2021. Процитовано 17 квітня 2022. 
  110. ↑ SpaceX Opening Seattle Plant To Build 4,000 Broadband Sats. SpaceNews (амер.). 19 січня 2015. Процитовано 20 квітня 2022. 
  111. ↑ Falcon 9 launches first Starlink mission - heaviest payload launch by SpaceX to date. NASASpaceFlight.com (амер.). 23 травня 2019. Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 20 квітня 2022. 
  112. ↑ Sheetz, Michael (27 жовтня 2020). SpaceX prices Starlink satellite internet service at $99 per month, according to e-mail. CNBC (англ.). Архів оригіналу за 4 лютого 2021. Процитовано 20 квітня 2022. 
  113. ↑ SpaceX's Shotwell on Falcon 9 inquiry, discounts for reused rockets and Silicon Valley's test-and-fail ethos. SpaceNews (амер.). 5 жовтня 2016. Процитовано 20 квітня 2022. 
  114. ↑ Can Elon Musk’s Starlink Keep Ukraine Online?. Reason.com (амер.). 5 березня 2022. Архів оригіналу за 25 березня 2022. Процитовано 20 квітня 2022. 
  115. ↑ Hall, Shannon (June 2019). After SpaceX Starlink Launch, a Fear of Satellites That Outnumber All Visible Stars. The New York Times. Архів оригіналу за 21 серпня 2020. Процитовано 3 червня 2019. 
  116. ↑ The unexpected brightness of new satellites could ruin the night sky. The Economist. 30 травня 2019. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 3 червня 2019. 
  117. ↑ SpaceX's Starlink Could Change The Night Sky Forever, And Astronomers Are Not Happy. Forbes. Архів оригіналу за 17 листопада 2020. Процитовано 3 червня 2019. 
  118. ↑ Will Elon Musk's Starlink satellites harm astronomy? Here's what we know. nationalgeographic.com. 29 травня 2019. Архів оригіналу за 9 березня 2021. Процитовано 12 березня 2021. 
  119. ↑ SpaceX (28 квітня 2020). Astronomy Discussion with National Academy of Sciences. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 4 квітня 2021. 
  120. ↑ Alan Boyle (15 червня 2015). Elon Musk's SpaceX Plans Hyperloop Pod Races at California HQ in 2016. NBC. Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  121. ↑ Spacex Hyperloop Pod Competition. SpaceX. June 2015. Архів оригіналу за 14 липня 2015. Процитовано 1 березня 2017. 
  122. ↑ Bonasio, Alice (4 березня 2018). Is it time to take the Hyperloop seriously?. Ars Technica (en-us). Архів оригіналу за 21 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2021. 
  123. ↑ Gonzalez, Oscar (22 липня 2019). Elon Musk plans trickier Hyperloop test tunnel after speed record broken. CNET. Архів оригіналу за 22 липня 2019. Процитовано 23 липня 2019. «next year's event will expand the tunnel from three-quarters of a mile to 6.2 miles (10 km). The tunnel will also include a curve.» 
  124. ↑ Michael Belfiore (20 січня 2012). Inside SpaceX: We Visit the Company's California Headquarters – Slide 3. Popular Mechanics. Архів оригіналу за 6 березня 2017. Процитовано 1 березня 2017. 
  125. ↑ а б Berger, Eric (26 липня 2019). SpaceX's Starship prototype has taken flight for the first time. Ars Technica (en-us). Архів оригіналу за 4 серпня 2019. Процитовано 16 березня 2021. 
  126. ↑ Hull, Dana; Chapa, Sergio. Elon's Texas Empire. www.bloomberg.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2021. Процитовано 8 січня 2022. 
  127. ↑ Berger, Eric (28 серпня 2019). Starhopper aces test, sets up full-scale prototype flights this year. Ars Technica (en-us). Архів оригіналу за 21 січня 2021. Процитовано 8 січня 2022. 
  128. ↑ SpaceX adds a big new lab to its satellite development operation in Seattle area. GeekWire. 27 січня 2017. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 11 жовтня 2018. 
  129. ↑ SpaceX landing in Orange County. Orange County Register. 8 липня 2016. Архів оригіналу за 28 лютого 2017. Процитовано 8 липня 2020. 
  130. ↑ SpaceX CRS-7. NASA. Архів оригіналу за 1 липня 2015. (англ.)
  131. ↑ CRS-7 Investigation Update. SpaceX. 20 липня 2015. Архів оригіналу за 26 березня 2017. Процитовано 20 січня 2016. (англ.)
  132. ↑ Компанія Ілона Маска запустила в космос дніпровську ракету - idnepryanin.com. idnepryanin.com (укр.). Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16 січня 2022. 
  133. ↑ У SpaceX розповіли про самопочуття першої цивільної місії на орбіті. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021. 
  134. ↑ Полетять вище МКС. SpaceX вночі запустить першу цивільну місію: де дивитися. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021. 
  135. ↑ SpaceX Маска вперше відправила у космос цивільних: вражаюче відео запуску ракети. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 17 вересня 2021. Процитовано 17 вересня 2021. 
  136. ↑ Hyperloop. spacex.com. Архів оригіналу за 15 серпня 2013. Процитовано 11 березня 2018. (англ.)
  137. ↑ Griffin, Andrew (7 лютого 2018). Перший запуск Falcon Heavy: Starman, що пливе на орбіті (відео). independent.co.uk. Архів оригіналу за 28 лютого 2018. Процитовано 28 лютого 2018. (англ.)
  138. ↑ https://twitter.com/spacex/status/1481648837030658053. Twitter (укр.). Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022. 
  139. ↑ SpaceX відклала запуск українського супутника «Січ-2-1» на 2022 рік - mil.in.ua. Архів оригіналу за 15 листопада 2021. Процитовано 15 листопада 2021. 
  140. ↑ SpaceX запустила у космос український супутник "Січ-2-30": що його очікує далі. РБК-Украина (рос.). Архів оригіналу за 22 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022. 
  141. ↑ "Січ-2-30" у небі: SpaceX успішно запустила ракету Falcon 9 з українським супутником на борту. 24 Канал (укр.). Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Літальні
апарати
Ракети Falcon
Закриті проєкти
Діючі проєкти
У розробці
Скасовані
Інші ракети
Космічні кораблі
SpaceX-Logo-Xonly.svg
Місії
Двигуни
Стартові
майданчики
Орбітальні
Суборбітальні
Посадкові
майданчики
Плаваючі (ASDS)
  • Just Read the Instructions
  • Of Course I Still Love You
  • A Shortfall of Gravitas
Наземні
Флот
Діючий
Колишній
  • GO Ms. Tree та GO Ms. Chief
  • Hawk
  • Shelia Bordelon
  • GO Discovery
  • GO Pursuit
  • Lauren Foss
Інші будівлі
Контракти
Програми
Люди
Компанії
Організації
Космічні кораблі
Життя у космосі
Космічні конкурси[en]
Космічні туристи
Проєкти космічних готелів
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=SpaceX&oldid=36067367