WHL0137-LS

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
WHL0137-LS
Зображення
Названо на честь Eärendild і Аурванділь
Маса 75 ± 0 M☉
Каталожний код WHL-J24.3324-8.477
Місце відкриття Габбл
Сузір'я Кит[1]
Червоне зміщення 6,2 ± 0,1[2]
Відстань від Землі 28 000 000 000 світловий рік
Видима зоряна величина 27,2[2]
Описано на сайті (за URL) space.com/hubble-telescope-sees-most-distant-star-earendel​(англ.)
old.elementy.ru/novosti_nauki/433950/Zvezda_Earendel_zazhglas_menshe_chem_cherez_milliard_let_posle_Bolshogo_vzryva​(рос.)
Епоха J2000.0
Пряме піднесення 0,42 радіан[1]
Схилення 0 радіан[1]
Ефективна температура 20 000 Кельвін
CMNS: WHL0137-LS у Вікісховищі

Координати: Карта зоряного неба 01г 37м 23.232с, −08° 27′ 52.20″ WHL0137-LS, також відома під назвою Еарендел (англ. Earendel, «Ранкова зоря» англосаксонською) — зоря, виявлена ​​телескопом Габбл за допомогою гравітаційного лінзування скупчення галактик WHL0137-LS. Знаходиться на відстані 28 мільярдів світлових років. [3]

Комп’ютерне моделювання ефекту лінзування свідчить про те, що яскравість Еаренделя була збільшена від тисячі до сорока тисяч разів. [4] Станом на кінець березня 2022 року є найвіддаленішою від Землі[en] з усіх відомих зорь. Її червоний зсув становить 6,2 ± 0,1. Світло від зорі було випущено через 900 млн років після Великого вибуху і йшло до Землі 12,9 млрд років [5][3][6][7][8][9][4][10]. Але через розширення Всесвіту спостережуване положення зорі тепер знаходиться на відстані 28 мільярдів світлових років. [11] Попередня найвіддаленіша зоря, MACS J1149 Lensed Star 1 має червоний зсув 1,49.

Зорю було відкрито 30 березня 2022 [6] Дати показу Габбла були 7 червня 2016 року, 17 липня 2016 року, 4 листопада 2019 року та 27 листопада 2019 року [12]

Відкривачі прозвали зірку Еаренділь, що походить від давньоанглійської назви «ранкова зоря» або «східне світло». .[5][10] Еаренділь[en] — також ім'я напівельф[en] персонажа з міфопоетичної збірки Дж. Р. Р. Толкіна «Сильмариліон» , який подорожував по небу з сяючою коштовністю, яка здавалася яскравою, як зоря; Астроном NASA Мішель Таллер підтвердила, що посилання на Толкіна було навмисним. [13] Галактика-господар зірки, WHL0137-zD1, отримала прізвисько «Дуга сходу сонця». [14]

Згідно заяв представників NASA, підтвердження і спектральна класифікація зірки очікується після спостережень з нового космічного телескопа Джеймс Вебб [5]. Очікується, що вища чутливість Джеймса Вебба дозволить проаналізувати зоряні спектри Еаренделя і визначити, чи це насправді одна зоря. [11][9] Спектральний аналіз дозволить виявити наявність елементів, важчих за водень і гелій, якщо такі є. [14]

Еарендел, ймовірно, має від 50 до 100 сонячних мас. [15] Через велику масу зірка, ймовірно, вибухнула як наднова лише через кілька мільйонів років після формування. [15][16] Вона має ефективну температуру поверхні близько 20 000 К (20 000 °C; 36 000 °F). [5] Еарендел, ймовірно, є зорею III населення, що означає, що вона майже не містить інших елементів, крім первинного водню та гелію. [3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в https://hubblesite.org/contents/media/images/2022/003/01FWRZTQFDGGP05KM1PRCCNZ1E?news=true
  2. ↑ а б https://www.nature.com/articles/s41586-022-04449-y
  3. ↑ а б в Gianopoulos, Andrea (30 березня 2022). Record Broken: Hubble Spots Farthest Star Ever Seen. NASA. Процитовано 30 березня 2022. 
  4. ↑ а б Timmer, John (30 березня 2022). Hubble picks up the most distant star yet observed - Gravitational lensing has amplified the light of what may be a single star.. Ars Technica. Процитовано 30 березня 2022. 
  5. ↑ а б в г Welch, Brian (30 березня 2022). A highly magnified star at redshift 6.2. Nature 603: 815-818. doi:10.1038/s41586-022-04449-y. Процитовано 30 березня 2022. 
  6. ↑ а б Staff (30 березня 2022). Record Broken: Hubble Spots Farthest Star Ever Seen. Space Telescope Science Institute. Процитовано 30 березня 2022. 
  7. ↑ Chang, Kenneth (30 березня 2022). Hubble Space Telescope Spots Oldest and Farthest Star Known - Its light twinkled some 900 million years after the Big Bang, astronomers say.. The New York Times. Процитовано 30 березня 2022. 
  8. ↑ Letzter, Rafi (30 березня 2022). Meet Earendel, the most distant star ever detected - The star, imaged by the Hubble telescope, shone just 900 million years after the Big Bang. The Verge. Процитовано 30 березня 2022. 
  9. ↑ а б Starr, Michelle (30 березня 2022). The Most Distant Single Star Was Just Detected, as Ancient as The Cosmic Dawn. ScienceAlert. Процитовано 30 березня 2022. 
  10. ↑ а б Parks, Jake (30 березня 2022). Hubble spots the farthest star ever seen - At the risk of sounding like a broken record, NASA’s Hubble Space Telescope has broken another record.. Astronomy. Процитовано 30 березня 2022. 
  11. ↑ а б Kabir, Radifah (31 березня 2022). Hubble Detects Earendel, The Farthest Star Ever Seen. It's 28 Billion Light Years Away. ABP Live. ABP News. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022. 
  12. ↑ Lensed Star Earendel. HubbleSite.org. 30 березня 2022. Процитовано 2 April 2022. 
  13. ↑ Gohd, Chelsea (31 березня 2022). Meet Earendel: Hubble telescope's distant star discovery gets a Tolkien-inspired name. Space.com (англ.). Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022. 
  14. ↑ а б Rauchhaupt, Ulf von (31 березня 2022). Der früheste Stern [The earliest star]. FAZ.NET (нім.). Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022. 
  15. ↑ а б Konitzer, Franziska (30 березня 2022). Entferntester Stern dank 1000-facher Vergrößerung entdeckt [Furthest star discovered thanks to 1000x magnification]. de (Spektrum der Wissenschaft) (нім.). Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022. 
  16. ↑ Dunn, Marcia (30 березня 2022). This is Earendel, the most distant star ever seen by humans. Los Angeles Times. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022. 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=WHL0137-LS&oldid=35152437