Вибрана стаття
Вівся — село в Україні, Тернопільська область, Тернопільський район, Козівська селищна громада. Адміністративний центр колишньої Вівсянської сільської ради. Площа — 0,22 кв. км. Населення — 791 особа (2021). До 19 липня 2020 р. належало до Козівського району. З центром селищної громади село сполучене автодорогою номер С200803. Вперше згадується 1779 року у складі монархії Габсбургів; за іншими даними — у 1785 році. У селі є греко-католицькі церква (збудована у 1818—1870 рр.) та храм (збудований 1994—2017 рр.) святого архістратига Михаїла. На Вівсі перебували Українські січові стрільці; був заснований осередок ОУН; сотня УПА. Діють дитсадок, школа І–II ступенів, фельдшерський пункт, крамниця, поштовий пункт, бібліотека.
Топонім Вівся походить від жіночого імені Осія й від злаку овес (вовес, говес) — «село, яке вирощувало овес» від праслов'янського овьсъ; або від збірних понять вівсяне поле, вівсяні сходи, вівси; від слова в множині — вíвса, або також від інших подібних слів — вівсик (зменшено-пестливо); вівсюг — рослина дикого вівса; вівсина — зернина вівса, стебло вівса; вівсисько, вівсище, вівсянище — поле, з якого скосили овес; вівсяник — хліб, корж із вівсяного борошна; вівсяниця — вівсяна солома; вівсянка — борошно або крупа з вівса, вівсяна каша або юшка, вівсяна солома; овесець — стоколос польовий та інших подібних слів
Добра стаття
1-ша танкова дивізія Лейбштандарте-СС «Адольф Гітлер» — військове з'єднання, елітна танкова дивізія Ваффен-СС, що діяла у складі СС за роки Другої світової війни. З'єднання вело свою історію від заснування в 1923 році невеликого підрозділу особистої охорони Адольфа Гітлера. Після участі у невдалому пивному путчі він був розформований. У 1925 році сформований знову як підрозділ охоронців — «Шутцкоммандо», що потім став йменуватися «Штурмштаффель», а в листопаді — «Шутцштафель», скорочено СС. Восени 1933 року утворений підрозділ «СС-Зондеркоммандо Берлін» під командуванням Зеппа Дітріха. Спочатку мав розмір полку, згодом за рахунок злиття з частинами посилення СС та бойовими підрозділами «Мертва голова» LSSAH поступово розрісся і врешті-решт перетворився на формування відбірних есесівців штатною чисельністю до танкової дивізії.
Ще до початку світового конфлікту «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» залучався до найважливіших місій нацистської Німеччини: входив у Саарську область, окупував Австрію, Судети, Чехословаччину. З розв'язанням нацистами Другої світової війни брав участь у бойових діях на Східному та Західному фронтах, діяв на найзагрозливіших ділянках фронту, його сім раз передислоковували зі сходу на захід і зазвичай кидали на небезпечніші напрями. Брав участь у вторгненні в Польщу, Нідерланди, Францію, бився в Югославії та Греції. З початком німецько-радянської війни, діючи на південному фланзі фронту, бригада LSSAH змагалася в Україні, вела бої за Ростов. 1943 році дивізія відіграла важливішу роль у відбитті у Рад Харкова, пізніше у битвах на Курській дузі та боях за Київ. Взимку 1944 року билася в Черкасському та Кам'янець-Подільському «мішках», сприяючи деблокаді оточених німецьких військ. Літом 1944 року діяла в Нормандії проти морського десанту союзників. У грудні 1944 року участь в останньому стратегічному наступі вермахту на Західному фронту, в операції «Вахт ам Райн» та у березні 1945 року в Угорщині — в останній наступальній операції на Східному фронті — в операції «Фрюлінгсервахен». Остаточно розгромлена в боях в Угорщині та Австрії, частково у Берліні.
За часи Другої світової війни вояки «Ляйбштандарт СС Адольф Гітлер» учинили численні жорстокості та воєнні злочини на території Польщі, Бельгії, Франції, Радянського Союзу та Італії. За оцінками дослідників у період 1939—1945 років вони сумарно стратили приблизно 5000 військовополонених, більшість — на Східному фронті.
Вибране зображення
Вибраний список
Станом на 2021 рік на території Чехії розміщено 16 об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, що складає 1,38% від усієї кількості (1154) таких об'єктів у світі. Головною передумовою для внесення об'єкту до списку є ратифікація країною Конвенцію ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної та природної спадщини. Будучи частиною Чехословаччини, Чехія підписала її ще в 1972 році, однак ратифікація відбулася лише 15 лютого 1991 року. Вже наступного року історичні центри Праги, Чеського Крумлова та Тельча стали складовою Світової спадщини.
