Синдром самозванця
Синдром самозванця (англ. Impostor syndrome) — психологічне явище, при якому людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям і зусиллям. Незважаючи на зовнішні докази їх спроможності, люди, схильні до синдрому, продовжують бути впевненими в тому, що вони — обманщики і не заслуговують успіху, якого досягли. Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час або введенням інших в оману, що ті розумніші і компетентніші, ніж є насправді.
Дослідженнями студентів коледжів (Harvey, 1981; Bussotti, 1990; Langford, 1990), викладачів коледжів (Topping, 1983) та успішних професіоналів (Dingman, 1987) не вдалося виявити будь-яких статевих відмінностей у почуттях самозванства, що говорить про те, що чоловіки в проявах синдрому самозванця настільки ж ймовірні, як і жінки, які мають низькі сподівання на успіх і віднесені до факторів, що не пов'язані зі здібностями.[1]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Langford, Joe; Clance, Pauline Rose (Fall 1993). The impostor phenomenon: recent research findings regarding dynamics, personality and family patterns and their implications for treatment. Psychotherapy: Theory, Research, Practice, Training 30 (3): 495–501. doi:10.1037/0033-3204.30.3.495.