[перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
|
|
|
'''Синдром самозванця''' ({{lang-en|Impostor syndrome}}) — психологічне явище, при якому людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям і зусиллям. Незважаючи на зовнішні докази їх спроможності, люди, схильні до синдрому, продовжують бути впевненими в тому, що вони — обманщики і не заслуговують успіху, якого досягли. Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час або введенням інших в оману, що ті розумніші і компетентніші, ніж є насправді. |
|
'''Синдром самозванця''' ({{lang-en|Impostor syndrome}}) — психологічне явище, при якому людина не здатна приписати свої досягнення власним якостям, здібностям і зусиллям. Незважаючи на зовнішні докази їхньої спроможності, люди, схильні до синдрому, продовжують бути впевненими в тому, що вони — обманники і не заслуговують успіху, якого досягли. Успіхи вони, як правило, пояснюють удачею, потраплянням у потрібне місце і час або введенням інших в оману, що ті розумніші і компетентніші, ніж є насправді. |
|
|
|
|
|
Дослідженнями студентів коледжів (Harvey, 1981; Bussotti, 1990; Langford, 1990), викладачів коледжів (Topping, 1983) та успішних професіоналів (Dingman, 1987) не вдалося виявити будь-яких статевих відмінностей у почуттях самозванства, що говорить про те, що чоловіки в проявах синдрому самозванця настільки ж ймовірні, як і жінки, які мають низькі сподівання на успіх і віднесені до факторів, що не пов'язані зі здібностями.<ref name="Langford19932">{{cite journal|last1=Langford|first1=Joe|last2=Clance|first2=Pauline Rose|date=Fall 1993|title=The impostor phenomenon: recent research findings regarding dynamics, personality and family patterns and their implications for treatment|url=http://paulineroseclance.com/pdf/-Langford.pdf|journal=[[Psychotherapy (journal)|Psychotherapy: Theory, Research, Practice, Training]]|volume=30|issue=3|pages=495–501|doi=10.1037/0033-3204.30.3.495|quote=}}</ref> |
|
Дослідженнями студентів коледжів (Harvey, 1981; Bussotti, 1990; Langford, 1990), викладачів коледжів (Topping, 1983) та успішних професіоналів (Dingman, 1987) не вдалося виявити будь-яких статевих відмінностей у почуттях самозванства, що говорить про те, що чоловіки в проявах синдрому самозванця настільки ж ймовірні, як і жінки, які мають низькі сподівання на успіх і належать до факторів, що не пов'язані зі здібностями.<ref name="Langford19932">{{cite journal|last1=Langford|first1=Joe|last2=Clance|first2=Pauline Rose|date=Fall 1993|title=The impostor phenomenon: recent research findings regarding dynamics, personality and family patterns and their implications for treatment|url=http://paulineroseclance.com/pdf/-Langford.pdf|journal=[[Psychotherapy (journal)|Psychotherapy: Theory, Research, Practice, Training]]|volume=30|issue=3|pages=495–501|doi=10.1037/0033-3204.30.3.495|quote=}}</ref> |
|
|
|
|
|
==Див. також== |
|
==Див. також== |